Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/12149/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіНєсвєтової Н.М. (доповідач), суддів:Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року у справі№ 910/12149/16 Господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" допублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" простягнення 611 837,30 грнза участю представників сторін:

позивача: Гоцко Р.В.,

відповідача: Махиніч Н.В. ,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення з останнього збитків в розмірі 611 837,30 грн та судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.08.2015 року між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (відповідач у справі, зерновий склад за договором) та ПАТ "Аграрний фонд" (позивач у справі, поклажодавець за договором) було укладено договір складського зберігання № 104-07/15, відповідно до умов якого поклажодавець зобов'язувався передати, а зерновий склад - прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк на вимогу повернути його поклажодавцю або особі, зазначеній ним, як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ (п.1.1.).

Відповідно до п. 1.2. договору кількість та якість зерна, що передається поклажодавцем на зберігання, визначені в складських квитанціях на зерно, що видаються зерновим складом.

Згідно до п. 1.4. договору зерно, що передається на зберігання зерновому складу згідно із цим договором є власністю поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні.

Якість зерна, що поставляється на зберігання, повинна відповідати ДСТУ (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору у разі виникнення спорів щодо якості зерна поклажодавець має право провести незалежну перевірку його якості за рахунок зернового складу.

У разі виникнення спорів щодо якості зерна поклажодавець має право провести незалежну перевірку його якості за рахунок зернового складу (п. 2.4. договору).

Позивач, на виконання умов договору, передав відповідачеві на зберігання пшеницю 3 кл. групи А (ДСТУ 3678:2010) загальною заліковою вагою 12160,910 тонн, що підтверджується складськими квитанціями № 1847 від 11.09.2015 (АХ № 805989) та № 1833 від 07.09.2015 (АХ № 805974), в яких визначено якісні та кількісні показники (вологість, зернова домішка, клейковина, зараженість та інші показники), а саме:

- складська квитанція № 1847 від 11.09.2015 (АХ № 805989): вага залікова 816910 кг.; вологість 13,5; зернова домішка 5,00; сміттєва домішка -1,00; клейковина (кількість) 18; клейковина (якість) 2; зараженість - не виявлено; інші показники: нат-780; стек-36, біл. - 11, ЧП-190;

- складська квитанція № 1833 від 07.09.2015 (АХ № 805974): вага залікова 4000000 кг.; вологість 13,5; зернова домішка 5,60; сміттєва домішка -1,00; клейковина (кількість) 18; клейковина (якість) 85; зараженість - не виявлено; інші показники: нат-780; стек-36, біл. - 11, ЧП-200.

Судами встановлено, 15.08.2015 між ПАТ "Аграрний фонд" (замовник) та ТОВ "Перша логістична компанія" (експедитор) було укладено договір № 25-07/2015 про надання транспортно-експедиторських послуг залізничним транспортом, відповідно до умов якого експедитор взяв на себе зобов'язання на підставі дозволів-довіреностей на відвантаження, заявок на переміщення замовника, графіку завантаження надавати останньому комплекс транспортно-експедиторських послуг із перевезення товарно-матеріальних цінностей залізничним транспортом, а саме: зернових, бобових олійних та інших сільськогосподарських культур та продуктів їх переробки у кількості 200 000,00 тонн, а замовник взяв на себе зобов'язання оплатити вартість наданих послуг.

Відповідно до п. 1.2. вищевказаного договору перевезення кожної партії товарно-матеріальних цінностей оформляється окремим дозволом-довіреністю на відвантаження та заявкою на переміщення.

02.12.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 07-05/3152 про відвантаження пшениці 3 класу врожаю 2015 з показниками якості згідно до складських квитанцій в обсязі 12 160,910 тонн на ТОВ "ТІС-Зерно", Південний морський порт.

Відповідно до дозволу-довіреності на відвантаження зерна №10/320 від 26.11.2015 та заявки на переміщення № 10/320 від 26.11.2015 ПАТ "Аграрний фонд" було надано дозвіл на відвантаження 5 159,050 тонн в адресу ТОВ "ТІС-Зерно", Південний морський порт через ТОВ "Перша логістична компанія".

На підставі дозволу-довіреності на відвантаження зерна №10/320 від 26.11.2015 та заявки на переміщення № 10/320 від 26.11.2015 ТОВ "Перша логістична компанія" було здійснено перевезення та відвантаження зерна 3 класу 2015 року врожаю за складськими квитанціями АХ №805974 та АХ № 805989 в загальній кількості 5 159,050 тонн з Філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівський КХП" на адресу ТОВ "ТІС-Зерно", Південний морський порт.

Як свідчить лист № 1049 від 17.12.2015, 12 вагонів зерна (№№ 95338174, 95616637, 95646220, 95693586, 95540472, 95751608, 95324810, 95753232, 95453361, 95797056, 95747751, 95794418) були повернуті відповідачу у зв'язку з відмовою у прийманні зерна ТОВ "ТІС - Зерно" завантажені на Філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівський КХП". Відповідно до даного листа, у відповідача були відсутні претензії щодо якості та кількості повернутого зерна.

Позивачем було відібрано проби зерна та направлено на проведення експертизи, за результатами якої ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" надано протоколи випробувань № 3976 та № 3977 від 24.12.2015, відповідно до яких дані проби пшениці не відповідають вимогам 3 класу згідно ДСТУ 3768:2010 по показникам "Вологість" (протокол № 3976) та "Зараженість шкідниками" (протокол № 3977).

29.01.2016 між позивачем та ТОВ "Перша логістична компанія" було підписано акти наданих послуг № 82, 83, відповідно до яких вартість за перевезення та повернення зерна загальною кількістю 821 600 тонн складала загалом 611 837,30 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02-01/257 від 05.02.2016 про відшкодування збитків, завданих витратами на перевезення пшениці, якісні показники якої не відповідають вимогам ДСТУ 3768:2010 та умовам договору, в сумі 611 837,30 грн, однак, відповідач залишив зазначену вимогу без відповіді, що і спричинило звернення позивача з відповідними вимогами до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що позивачем не доведено наявності вини відповідача, а також прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 611 837,30 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За ст. 623 ЦК України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.12.2015 до Філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівський КХП" надійшов лист від ТОВ "ТІС-Зерно", відповідно до якого причиною неприйняття вагонів з зерном є невідповідність контрактним показникам вмісту білка в пшениці.

Крім того, лист філії ПАТ "ДПЗКУ" № 1049 від 17.12.2015 свідчить про те, що вагон № 95524047 до філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не повертався у зв'язку з відмовою його прийняття ТОВ "ТІС-Зерно".

12.12.2015, відповідно до ДСТУ ISO 13690:2003 "Зернові, бобові та продукти їхнього помелу. Відбираня проб" було проведено спільний відбір проб зерна з 14 вагонів, за участю представників ТОВ "ТІС-Зерно", ТОВ "Перша логістична компанія", ПАТ "Аграрний фонд" та філії ПАТ "ДЗКУ" "Богданівецький КХП".

Проби з кожного вагону відбиралися з верхніх частин люків вагону (відбір проб з нижніх люків вагону не передбачено за технологічною схемою підприємства) за допомогою вагонного щупа висотою 3 м, при цьому пломби на нижніх люках вагону в наявності та не пошкоджені.

Відібрані проби упаковані в поліетиленові пакети, опечатані печатками ВТЛ ТОВ "ТІС-ЗЕРНО" (частина перша для спільного визначення якості в лабораторії ТОВ "ТІС-Зерно" на відповідність вимогам ДСТУ 3768:2010, частина друга направляється до ВТЛ філії ПАТ "ДПЗКУ" Богданівецький КХП, частина третя залишається як проба свідок у ВТЛ ТОВ "ТІС-Зерно".

Також, 12.12.2015 за участю зав. Лабораторії ТОВ "ТІС-Зерно", завідуючої ВТЛ філії ПАТ "ДПЗКУ" Богданівецький КХП, заступника начальника ВТЛ філії ПАТ "ДПЗКУ" Богданівецький КХП та представників ТОВ "Перша логістична компанія" та ПАТ "Аграрний фонд" було складено акт спільного визначення якості № 14, відповідно до якого показники якості пшениці не відповідають якості ДСТУ 3768:2010: у вагонах № 95928677, 95524047, 95751608 - по показнику вміст білку та вологість перевищують межі допустимих відхилень від даних відправника; у вагонах №95928677, 95524047 - вміст клейковини 19%. Інші показники якості в межах допустимих відхилень від даних відправника.

14.12.2015 відповідачем спільно з ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" було проведено ідентифікацію та опломбацію 14 проб пшениці, для визначення показників якості згідно ДСТУ 3768:2010. Зазначені були відібрані за актами спільного відбору від 12.12.2015 в поліетиленових пакетах. Пломби на зазначених пакетах, до зняття спільно ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", порушені не були. Також 14.12.2015-15.12.2015 було проведено випробування щодо масової частки білка в пшениці, за результатами яких масова частка білка, в перерахунку на суху речовину (%) 11,00%, 11,01%, 11,02%, 11,10.

Вимогами ДСТУ 3768:2010 "Пшениця. Технічні умови" до 3 класу пшениці визначено, що масова частка білка, в перерахунку на суху речовину складає не менше 11%.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зерно, яке перебувало на зберіганні у позивача за договором складського зберігання № 104-07/15 та у подальшому було не прийнято ТОВ "ТІС-Зерно" у зв'язку з невідповідністю контрактним показникам білка, на виконання якого було відправлено зерно у вагонах через ТОВ "Перша логістична компанія", відповідає вимогам ДСТУ 3768:2010 за показником вмісту білка. Крім того, показники вмісту білка є не нижчими від показників, вказаних у складських квитанціях № 1847 (АХ № 805989) від 11.09.2015 та № 1833 (АХ № 805974) від 07.09.2015, що відповідає умовам Договору складського зберігання № 104-07/15 від 14.08.2015.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення з відповідача збитків в розмірі 611 837,30 грн, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності вини відповідача, а також прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків, тому суди прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 910/12149/16 - без змін.

ГоловуючийН. Нєсвєтова Судді:І. Вовк Л. Стратієнко